– Я маю великий сумнів щодо доцільності включення України в такому вигляді, в якому вона є, будь-куди. Річ у тім, що протягом останнього часу всі показники демократії, свободи слова, верховенства права кардинально погіршуються. Це відбито в оцінках багатьох міжнародних організацій, українських організацій, які ведуть моніторинг. Тобто статистика дуже погана, ми йдемо в гірший бік. І в цих умовах заохочувати режим до подальшої подібної діяльності я вважаю недоцільно. Треба почекати. Я не кажу, що Україну не треба приймати в ті, чи ті організації. Навпаки, я всією душею хотів би, щоб Україна була скрізь, і в Євросоюзі, і в НАТО, і де тільки можна. Тільки не в російському Митному союзі.
– Власне, якщо нинішня еліта зрозуміє, що для того, щоб Україна наблизилася до Європейського Союзу потрібно зробити дуже багато з того, що їм не хочеться робити, а Росія відкриває свої обійми без усіх цих умов, то чи не будуть такі кроки штовхати Україну ближче до Росії?
– Ну, по-перше, не підуть, а якщо навіть і підуть, то така значить доля.
– Але доля цілої країни.
– Ну, перепрошую, країна вибрала собі цю долю.
– Не вся країна.
– Я розумію, не вся країна, лише третина країни. Але є решта, дві третини, хай вони опираються. Я не думаю, що Європейський Союз повинен рятувати Україну будь-яким чином і приймати її у будь-якому вигляді.
– Чи Ви думаєте, що українська влада готова реагувати на зовнішні фактори впливу?
– Я думаю, що готова. Вона досить хитра, звичайно. І вона буде гратися з правилами. Тому треба весь час стежити за їхніми руками. Вони витягують весь час якісь тузи з рукавів, вони махлюють під столом. Очевидно, треба вести діалог, треба розмовляти. Треба намагатися їх виховати, цивілізувати, переконати. Але водночас треба і бити часом по руках, коли це шахрайство заходить занадто далеко.
– Власне, якщо нинішня еліта зрозуміє, що для того, щоб Україна наблизилася до Європейського Союзу потрібно зробити дуже багато з того, що їм не хочеться робити, а Росія відкриває свої обійми без усіх цих умов, то чи не будуть такі кроки штовхати Україну ближче до Росії?
– Ну, по-перше, не підуть, а якщо навіть і підуть, то така значить доля.
– Але доля цілої країни.
– Ну, перепрошую, країна вибрала собі цю долю.
– Не вся країна.
– Я розумію, не вся країна, лише третина країни. Але є решта, дві третини, хай вони опираються. Я не думаю, що Європейський Союз повинен рятувати Україну будь-яким чином і приймати її у будь-якому вигляді.
– Чи Ви думаєте, що українська влада готова реагувати на зовнішні фактори впливу?
– Я думаю, що готова. Вона досить хитра, звичайно. І вона буде гратися з правилами. Тому треба весь час стежити за їхніми руками. Вони витягують весь час якісь тузи з рукавів, вони махлюють під столом. Очевидно, треба вести діалог, треба розмовляти. Треба намагатися їх виховати, цивілізувати, переконати. Але водночас треба і бити часом по руках, коли це шахрайство заходить занадто далеко.